Земля благає про порятунок

Владислав КИРЕЙ «Урядовий кур’єр» № 202 від 27 жовтня 2006 р.

Гарне село Піщана... Саме так починалася одна з моїх кореспонденцій, надрукована в обласній газеті тридцять років тому. Запам'яталося тодішнє, огорнуте п'янким ароматом трав, мальовниче село. Було літо. Понад тихоплинним Супоєм, що ховався у розкішних вербах! линули дівочі пісні...

Ці спогади перервав голос директора СТОВ "Агрофірма "Маяк" Миколи Васильченка, який узявся показати мені нинішнє село:

- Дивіться, це не дощовий струмок, це каналізаційні стоки з багатоквартирних будинків.

І справді, вийшовши з машини, одразу почули весь "аромат" невеликого струмка, який пробив собі шлях від будинків до річки.

- Тепер у Супої риби не ловлять. Та й Дніпро, куди він впадає, забруднюється, - перехопивши мій погляд, зауважив Микола Семенович.

Історія ця, на жаль, характерна для багатьох сьогоднішніх сіл, бере свій початок ще з радянських часів. Окрім "Маяка", було тоді в селі ще одне господарство - так званий селекційно-гібридний центр та комбікормовий завод, що розмістився поблизу нього. Відгодівлю свиней і виробництво кормів для худоби тут налагодили, а ось про довкілля не подбали. Кажуть, не до цього тоді було. Треба було свинопоголів'я нарощувати. Влада мислила великомасштабними категоріями, адже високопродуктивні свині, що завозилися з Англії, мали давати вражаючі прирости. А про те, що завтра їстимуть та питимуть піщанці, чим вони дихатимуть, якось не думали.

На заплановану потужність центр так і не вийшов, однак навколишні землі забруднити своїми відходами встиг. Незважаючи на те, що технологією було передбачене їхнє знезараження, стоки практично без обробки зливали на поля. А очисні споруди та водозабір для потреб села все ніяк не могли довести до ладу. Тим часом у с. Піщана з'явилися нові багатоквартирні будинки для працівників комплексу. Будувалися вони разом з усіма комунікаціями з урахуванням роботи майбутнього сільського водогону та каналізації разом з очисними спорудами. Налагодження їхньої роботи мав забезпечити радгосп "Золотоніський" (так офіційно називався центр). Певний час очисні споруди якось діяли, але недовго. Для підтримки їхнього робочого стану потрібні були певні кошти та зусилля керівників. Але вони переймалися зовсім іншими клопотами. Тому через деякий час мешканці багатоповерхівок змушені були пробивати біля кожного будинку свердловини для водопостачання, а каналізацію виводити... просто на вулицю.

Тривала ця вакханалія не один рік, і коли в 1996 році перевірили хімічний склад грунтів, виявилося, що вміст нітратів і нітритів там у 2,6 раза більший, ніж допускається санітарними нормами.

Незабаром радгосп "Золотоніський" і комбікормовий завод збанкрутували. Селяни, а їх тут живе близько чотирьох тисяч, зітхнули з полегшенням, сподіваючись, що екологічна проблема сама собою розв'яжеться. Однак у 2000 році приміщення колишнього селекційно-гібридного центру придбало ТОВ "Крокус", і хазяїном розваленого господарства став іноземний власник. До нинішнього року нове підприємство не подавало ніяких ознак господарської діяльності.

Частину землі, яка після розвалу господарства відійшла у резервний фонд сільської ради, взяло в оренду на 25 років сусіднє піщанське сільгосптовариство "Агрофірма "Маяк". Очолювана Героєм України Миколою Васильченком агрофірма давно й успішно господарює, отримуючи високі врожаї зернових та технічних культур, розвиваючи тваринницьку галузь на основі прогресивних технологій. Господарство стало лабораторією передового досвіду. Сюди приїздять запозичувати досвід не лише з районів Черкащини, а й з усієї України, ще і ще раз переконуючись, що можемо й самі ефективно господарювати на своїй землі.

- А з екологією просто біда, - зітхає Микола Семенович. -Тривожить селян відновлення виробничої діяльності фірми "Крокус", яка вже нарощує поголів'я свиней на придбаних виробничих площах. Тут на утриманні перебуває 250 свиней. І, як раніше, стоки не очищаються, а отже слід очікувати подальшого забруднення ґрунтів. Новоявленим господарям байдуже до сільських екологічних проблем. Роботу очисних споруд ніхто й не намагається налагодити. А мешканці переданих у комунальну власність багатоквартирних будинків розв'язують проблеми водопостачання та водовідведення самотужки.

Нещодавно на сесії Піщанської сільради за участю громадськості села обговорювалася екологічна ситуація. Всі переконані, що нинішній власник колишнього селекційно-гібридного центру безвідповідально, навіть злочинно поставився до вирішення питання видалення і наступного використання технологічних стоків, не узгодив його з місцевими органами влади, службами та інспекціями з питань екології. Тому сесія визнала доцільним відкоригувати функціонування цього сільгосппідприємства згідно з екологічними нормами.

Також проблему розглянула комісія з питань екології та природокористування обл-ради, яка, вивчивши питання на місці, змушена була звернутися до керівництва фірми з вимогою призупинити відновлення роботи господарства до приведення у відповідність до екологічних нормативів системи видалення і наступного використання технологічних стоків.

Як сталося так, що господарство одержало дозволи на закупівлю та завезення маточного поголів'я без урахування наслідків майбутньої виробничої діяльності? Хто з високопосадовців сприяв цьому? Адже виходить, як кажуть на селі, що воза пустили попереду коней. Нині комісія облради чекає роз'яснення ситуації від Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України, куди звернулася з проханням призупинити надання дозволів згаданому підприємству на завезення свиней.

Як наголошує начальник державного управління екології та природних ресурсів у Черкаській області Володимир Хоменко, технологічна ланка очисних споруд на селекційному племзаводі не працює, контроль за якістю стічних вод не здійснюється. Щоправда, головного інженера оштрафовано, а керівника зобов'язали усунути порушення. І все.

Проте ніхто тих порушень усувати не поспішає. Навпаки, керівництво фірми "Крокус", якій і належить племзавод, усілякими способами прагне відвоювати в агрофірми "Маяк" 1490 гектарів, які вона орендує й успішно господарює.. Навіщо? Кажуть, щоб складати там технологічні відходи. А допомагають керівництву фірми в цьому радники - колишні керівники району, які скомпрометували себе на посадах. Мабуть, забули про головне призначення землі.

- Мені не байдуже, - каже Микола Васильченко, - яку землю я залишу своїм нащадкам. Тут жити нашим дітям, внукам і правнукам. А іноземним власникам сусіднього господарства треба лише прибуток.