Соціалісти роблять переворот в облраді?

Олександр СОЛОНЕЦЬ Газета "Прес Центр" №52 (72) від 06.12.2006 р.

Ми таки прямуємо до розвиненого, себто капіталістичного, соціалізму. Власники золотої акції антикризової коаліції минулого тижня не лише спромоглися звести собі пам’ятник у центрі Черкас, залишити спадкоємною посаду „головного мента країни”, але й... практично взяти під контроль Черкаську обласну раду.

Сесія облради 1 грудня стала карт-бланшем розширення сфери впливу для соціалістів. Вони здійснили вдалу рокіровку в керівництві ради, ввівши до його складу „першого олігарха черкаського розливу” Юрія В’язьмітінова й завдали потужного удару по помаранчевій коаліції в області. Любов Майборода заявила про „купівлю” депутатів, а представники комуністів навіть натякнули про можливе переформатування владної коаліції ради.

Таким чином, друге пленарне засідання п’ятої сесії Черкаської облради перетворилося із суто формального фіналу попередніх дебатів на гострий і дещо драматичний кінець ілюзій помаранчевого соціалізму. „Нашоукраїнців” на сесію прийшло безпрецедентно мало – лише кілька осіб. Очевидно, вони дистанціювалися від капіталістично-політичних ходів своїх помаранчевих побратимів, хоча пильне око губернатора до початку основних дій спостерігало за всіма віяннями депутатів.

„Гвіздками” сесії й помаранчевого тріумвірату стало питання відставки заступника голови облради соціаліста Михайла Марценюка, який прославився несприйняттям політичної любові Сан Санича Мороза й Віктора Януковича. Тож на старті сесії Володимир Гресь оприлюднив ініціативу дострокової відставки пана Марценюка – мовляв, зі власної ініціативи через перехід на посаду заступника директора Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації держслужбовців.

Коли ж пані Майборода звинуватила соціалістів у розправі над Михайлом Марценюком (він начебто написав заяву під тиском) і в нелегітимності винесення цього питання на сесію без третини підписів депутатів, – її опоненти наполягали на праві кожної людини піти з посади за власним бажанням. Урешті, головний актор сесії і промовець Соцпартії Володимир Тихомиров, як і сам нардеп і лідер соціалістів області пан Малиновський, назвали заяви Майбороди політичним нагнітанням і наполягали на своїй квоті заступника голови облради.

Ситуація дійшла межі, коли пані Майборода закликала взагалі скасувати посаду другого заступника голови облради, яка, за її словами, з’їдає півмільйона бюджетних коштів. Мовляв, віддавати півмільйона бізнесменові В’язьмітінову недоречно – доцільніше дати оклад голові бюджетної комісії, як це було раніше. Однак дивовижно пристрасний захист генеральний директор „Політрейду”, що займається постачанням енергоносіїв в Україну й має центральний офіс у Києві, одержав не від представників помаранчевої коаліції. На силу й невідступність Меморандуму посилалися (хто б подумав) комуністи, регіонали та інші представники „меншості”.

Головна опонентка соціалістичного бізнесу пані Майборода пригадала і „зраду” пана Мороза своїх помаранчевих соратників, і непослідовність соціалістів. Утім, БЮТ укотре розколовся: на противагу революціонерці пані Майбороді Михайло Мушієк зі своїми бійцями підтримав Юрія В’язьмітінова й закликав голосувати за нього, ледь не після кожного виступу лобіюючи (поки безуспішно) свій перехід до бюджетної комісії...

Цікаво, що депутатам облради довелося весь час перереєстровуватися, щоб виявити реальну кількість наявних депутатів, тому число присутніх часто відрізнялося від результатів голосування і коливалося від 60 до 64.

Вимога Любові Майбороди зібрати, відповідно до закону, підписи третини депутатів так і залишилася гаслом. 45-ма голосами таки внесли відставку Марценюка на порядок денний. Урешті, за дострокове припинення повноважень опального соціаліста голосує із черговим арифметичним бедламом 56 депутатів (2 проти, 2 утрималося й 6 не голосувало).

Після вимоги пана Ліпкана припинити „развязывать базары, а начать рассматривать все по-деловому” й перерви, яку взяли соціалісти перед голосуванням за нового заступника, депутати знову багаторазово реєструвалися, почавши з 66 депутатів і закінчивши 60-ма.

Скандальним став і виступ самого „олігарха” В’язьмітінова, який показав себе явно не публічним політиком і важко поєднував слова російською.

Коли пані Майборода закричала: „Державною мовою, будь ласка!”, – пан В’язьмітінов послався на погане знання, а також на те, що сам вирішуватиме, якою розмовляти. Про себе він по суті нічого не сказав, крім того, що народився 1961 р. у Полтаві, закінчив Національний економічний університет і є гендиректором „Політрейду”. Коли пані Майборода почала „вибивати” з бізнесмена інформацію, раптово включилися регіонали на чолі з Наталією Сіренко. Складалося враження, що жінки от-от поб’ються. „Не треба перетворювати облраду на трибуну одного актора” – заявила пані Сіренко, звинувачуючи пані Майбороду в непослідовності. „Ви брешете!” – вигукнула Любов Володимирівна, отримавши погрози від візаві розглянути поведінку опозиційної бютівки на засіданні спеціальної комісії.

Врешті, поки депутати на чолі з паном Мушієком готували скриньки й бюлетені для таємного голосування за Ю. В’язьмітінова, керівник фінансового управління ОДА Володимир Кулеша переконав депутатів терміново внести зміни до обласного бюджету 2006 року через накопичені борги з виплати зарплати й за енергоносії, які могли на кінець року створити соціальну напругу в суспільстві. За словами пана Кулеші, проблему підсилила постанова про підвищення окладів держслужбовцям, яку місцеві чиновники використали, щоб невиправдано збільшувати свою платню, розкидатися преміями тощо. Проте втручання ОДА і рішення облради виділити додаткові кошти таки розрядили ситуацію.

Зрештою, із 63 депутатів, які таємно вирішували долю бізнесмена-соціаліста В’язьмітінова, 53 проголосувало за його новий статус заступника голови облради, і лише 10 не підтримало його.

Своє переможне слово з кількох речень пан В’язьмітінов із поблажливою посмішкою намагався (таки дуже кострубато) говорити українською, щоби, врешті, сказати Любові Майбороді: мовляв, бачите – можу, але не хочу...

Як не дивно, в подальших рішеннях сесії, зокрема щодо управління майном обласної комунальної власності (тієї ж Української ресурсної компанії чи „Облпалива”) й змін до регламенту головну скрипку грали знову ж таки соціалісти на чолі з їх рупором Володимиром Тихомировим – навіть попри рішення постійних комісій облради з рекомендаціями юристів і прокуратури. Пану Тихомирову достатньо було владно махнути пальцями в зал перед голосуванням, щоб необхідна кількість депутатів голосувала „як треба”.

Тож питання про переформатування владної коаліції на Черкащині й підсилення ролі соціалістів в облраді постало відсьогодні доволі гостро.