Юлін загін в облраді: найбільша фракція - найбільша відповідальність

Тетяна Воронцова «Молодь Черкащини», № 39, 27 вересня 2007 року

Найбільша фракція Черкаської обласної ради, Блоку Юлії Тимошенко, нещодавно  втратила одного бійця. Як повідомив голова фракції Анатолій Бондаренко, їх залишив депутат Ігор Доманський, у зв’язку з його переходом до лав «Вільних демократів». БЮТ розцінює такий вчинок як зраду інтересів блоку і збирається застосувати щодо відступника імперативний мандат. Тепер у фракції залишилося 32 народних обранці. Утім, Бондаренко переконаний, що на злагоджену роботу його команди і практичні результати цієї діяльності вихід Доманського ніяк не  вплине. Адже фракція усе одно залишиться найчисельнішою і найвпливовішою в обласній раді.

До своїх основних досягнень за цей рік обласні парламентарі-бютівці, за словами керівника фракції Анатолія Бондаренка, зараховують сприяння у виділенні земельної ділянки під будівництво надсучасного елеватора ТОВ СП «НІБУЛОН» у с. Вознесенське Золотоніського району і заборону будівництва крохмале-патокового комбінату на Смілянщині без висновків незалежної міжнародної екологічної експертизи. Завдяки появі «НІБУЛОНівського» елеватора до Черкащини потечуть мільйонні інвестиції (вони вже складають більше 80 млн. грн.), та й крохмале-патоковий комбінат може стати хорошим інвестиційним проектом, якщо, звісно, його майбутні господарі доведуть, що він безпечний для довкілля.  

Однак, більшу частину депутатської роботи складає виконання менш помітних, але від того не менш важливих для жителів області завдань.

- Депутатська діяльність полягає, по суті,  у тому, щоб інтереси пересічних черкащан були максимально враховані в обласному бюджеті. Тож і звертаються до наших народних обранців найчастіше із фінансовими проблемами голови сіл, директори шкіл, районні ради. Комусь потрібні гроші на ремонт котельні, комусь на газопровід, комусь терміново потрібно дах на школі залатать, а комусь до лікарні підвести опалення, - розповідає Анатолій Бондаренко.

Звичайно, усім допомогти ні депутатського часу, ні обласного бюджету не вистачить, але найтерміновіші і найболючіші проблеми не залишаються без належної уваги. Обласні бютівці підготували і подали на розгляд сесії близько сотні пропозицій щодо реконструкцій та ремонтів шкіл, лікарень області, капітальних ремонтів мереж тепло-  і водопостачання, газифікації тощо. Депутати планували спрямувати на фінансування цих проектів кошти із своїх депутатських фондів. І треба сказати, що на сесії облради усі ці пропозиції було підтримано і на їх реалізацію спрямовано близько 9 мільйонів гривень.

- До нас також часто звертаються літні люди, в основному селяни, самотні громадяни, чи непрацюючі, які виховують неповнолітніх дітей, багатодітні сім’ї із проханням надати матеріальну допомогу. Адже для таких людей із крихітними заробітками навіть 200-300 гривень - велика поміч. На це для задоволення подібних прохань у розпорядження кожного депутата виділено з обласного бюджету по 5 тисяч гривень, але на сьогодні у моїх колег по фракції фонди уже практично вичерпані. Тому ми будемо ставити на сесії питання про їхнє збільшення, - каже Бондаренко, але передбачає, що це викличе дискусію у депутатському корпусі, бо у скромному обласному бюджеті кожна копійка порахована і розподілена.

- Утім, це нормально. Кожна сума, про яку говорять на сесії обласної ради повинна пройти через дискусію. Тому наші бютівці в сесійній залі і на засіданнях комісій не мовчать, - міркує очільник фракції.

Щодо депутатських комісій, то тут окрема розмова. Адже найскладніша, найретельніша і найсерйозніша робота полягає саме у підготовці різноманітних програм розвитку різних сфер життєдіяльності регіону. І чим запущеніша сфера, тим важча робота у відповідній комісії. Наприклад, Валентина Коваленко, заступник голови комісії з питань освіти, науки, духовності, культури, молодіжної політики та спорту, член фракції БЮТ, бідкається:

- У всі часи на галузі, якими опікується наша комісія, завжди бракувало грошей. І тепер вони перебувають у такому критичному стані, що або їх треба терміново рятувати, або ми все безповоротно втратимо. Я ось днями побувала у музеї Івана Нечуя-Левицького, що Стеблеві Корсунь-Шевченківського району. Там усе буквально тримається на ентузіазмі однієї людини, Сергія Хавруся. Приміщення дало тріщину, облупилося, цінні експонати виставити немає де. Поряд з музеєм у занедбаному стані, у бур’янах потопає замок Головківських, де свого часу гостював Адам Міцкевич. Зараз ми спробуємо підготувати відповідні листи на ім’я голів обласної ради, облдержадміністрації, щоб запобігти руйнуванню цих об’єктів. Але мушу констатувати, що у такому стані перебувають ще багато культурних пам’яток області. Шкода, що певна частка коштів «Золотої підкови Черкащини» використовується на зведення нових пам’ятників. Краще б спрямували на збереження вже існуючих.

За словами Валентини Коваленко, її депутатська комісія докладає до цього максимум зусиль. Відбулося кілька виїзних засідань, завдяки чому буде виділено кошти на ремонт обласного краєзнавчого музею, реконструкцію корпусу ЧНУ у центрі Черкас, на побудову науково-методичного центру і готелю для вчителів при інституті вдосконалення вчителів, на закупівлю шкільних автобусів тощо.

- Про освіту хочеться сказати окремо. Ми розробили і впроваджуємо обласні програми «Вчитель» та «Розвитку гуртожитків». Перша передбачає забезпечення вчителів, насамперед сільських, житлом. Друга - модернізацію гуртожитків. Першими у черзі стоять п’ять гуртожитків ЧНУ, - ділиться планами Валентина Коваленко і додає. - Але великою палицею у колесо реалізації будь-яких програм став закон про тендерні закупівлі, бо знайти  кошти важко, а освоїти їх через нововведені тендерні процедури часто стає неможливо.

На «кляті» тендери скаржиться і голова комісії з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, бютівець Володимир Ткаченко.

- Якщо врахувати, що державні субвенції на житлово-комунальне господарство області лише днями почали працювати, то за умови проведення усіх тендерних формальностей, коли ці гроші дійдуть до підприємств? А коли вони їх встигнуть освоїти?  -  резонно запитує Ткаченко і додає, що першим, що зробить БЮТ у Верховній Раді VI скликання, це перегляне закон про тендери.

А взагалі, за словами Ткаченка, ЖГК Черкащини перебуває у настільки жалюгідному стані, що сьогодні ніхто не скаже, скільки треба мільйонів, щоб усе відремонтувати.

-  Якраз  над підготовкою регіональної програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства Черкащини і працює обласна депутатська комісія. Як її голова, я побував уже на чотирьох всеукраїнських семінарах у Донецьку, Ялті, Бердянську та Іллічівську, де комунальники України разом із урядом вирішили доручити Українському науково-дослідному інституту інженерного проектування по-новому відпрацювати схеми ефективного використання енергоносіїв і потім за цими схемами розробити план щодо модернізації галузі. Тобто, простіше кажучи, вивчити що, де, у якому стані у нас є, що треба замінити повністю, де просто відремонтувати і скільки все це коштуватиме, - роз’яснює специфіку своєї роботи Ткаченко. - Наше завдання, як комісії, актуалізувати ці моменти і подати їх на розгляд сесії обласної ради.

А щоб було зрозуміло, наскільки робота ця важлива, Володимир Ткаченко навів один простий приклад:

- Підвідний газопровід до міста Сміла був розрахований на 30 років експлуатації і термін цей давно минув. Труба пролягає через ординські болота і якщо, не дай Боже, прорветься десь у цій низині, то газ вибухне і доведеться всю Смілу евакуювати. Тому тиск у трубі не збільшують, щоб уникнути надзвичайної ситуації. Але до газопроводу цього, який був розрахований лише на місто, поступово підключаються сусідні села. Тепер постає дилема: підвищувати тиск і ризикувати життям людей, або не підвищувати і ризикувати терпінням людей. Вихід - побудова альтернативного газопроводу. На це потрібно не менше, як 12 мільйонів гривень. Зараз ми готуємо відповідний проект.

Як говорить Ткаченко, так глибоко треба вивчити усі аспекти ЖГК області. І разом із своїми колегами по фракції підсумовує:

- Не таємниця, що більшість програм готуються поверхово, як відписки. Ми намагаємося кожну з них перетворити на дієвий механізм, який буде реально щось змінювати. Принаймні, така позиція нашого блоку.